Нещодавно, 18.10.2017 р., до нашої Ромоданівської ЗОШ І-ІІІ ступенів завітали поважні гості з Київського інституту мікробіології і вірусології імені Д.К. Заболотного національної академії наук України. Привели їх до нас далекі відголоски минулого, які мають неабияке значення у житті сьогодення. Війна – страшна машина, яка забрала і продовжує забирати мільйони життів. Так на території нашого селища, в районі залізничної станції Ромодан була жорстоко перервана війною наукова діяльність П. Д. Ятеля. Він брав у ній участь з перших днів і загинув влітку 1941 р.
Саме для святкування 120-річчя від дня народження Прокопа Даниловича завітала до нас широка наукова спільнота мікотоксикологів, біологів, мікробіологів, медиків і фахівців ветеринарної медицини, помічник-консультант народного депутата Олега Кулініча Н.П. Дудник, селищний голова О.О.Верещака.
Завідуючий академік НАН України В.С. Підгорський, завідуюча бібліотеки С.М. Сердюк провели надзвичайно цікаву лекцію для учнів та вчителів школи про життя П.Д.Ятеля та запропонували для перегляду хронічку життя Д.К. Заболотного.
Народився Прокоп Данилович 19 липня 1897 року у родині селянина-хлібороба в мальовничому селі Листопадове Кіровоградської області. У 1914 році закінчив Головківську вчительську школу, а в 1916 році — педагогічні курси в Умані. Цього ж року був мобілізований і взяв участь у Першій світовій війні. Після демобілізації з 1917 по 1930 роки учителював в сільській школі, займав посаду директора. У 1932 році він екстерном успішно закінчив агробіологічний факультет Херсонського інституту соціального виховання.
Перші успіхи в навчанні, працьовитість, наполегливість в роботі, організаторські здібності стали запорукою до вступу П. Д. Ятеля в 1932 р. до аспірантури Київського науково-дослідного інституту мікробіології та епідеміології ім. Д. К. Заболотного АН УРСР, після закінчення якої Прокіп Данилович в 1935 р. був зарахований науковим співробітником відділу мікології цього ж інституту.
Поєднання ерудиції з умінням наукового обґрунтування і передбачення ефективності застосованих методів дослідження зумовило одержання П. Д. Ятелем виняткових успіхів з самого початку своєї невтомної діяльності. П. Д. Ятель збагатив мікологію та мікотоксикологію новими теоретичними і практичними здобутками, залишив науковий вагомий слід в науці, зробивши в 30-ті роки XX століття сенсаційне відкриття — збудником невідомої на ті часи хвороби, що загрожувала здоров’ю людей і викликала масову загибель коней, є мікроскопічний гриб Stachybotrys alternans. Саме цей мікроміцет пошкоджував овес, сіно, солому, накопичуючи в кормах токсин, названий пізніше стахіботріотоксин, який аліментарним шляхом надходив в організм і спричиняв смерть тварин. До з’ясування П. Д. Ятелем етіології стахіботріотоксикозу хворобу «НЗ» коней вважали гострою вірусною або бактеріальною інфекцією, або важкою формою авітамінозу. Тільки після розшифрування причини захворювання роль вірусів і патогенних бактерій у токсикозі було виключено.
Після відкриття П. Д. Ятелем збудника стахіботріотоксикозу коней було розроблено інструкцію з профілактики хвороби, застосування якої у ветеринарній практиці було дуже ефективним. За успішне виконання урядового завдання П. Д. Ятеля разом з іншими членами Київської комісії було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, що свідчить про глобальність й актуальність вирішеної проблеми. В своєму звіті М. С. Хрущов писав: «Это была не просто победа в интересах развития нашего сельского хозяйства. Это была также морально-политическая победа. Но сколько же председателей колхозов, животноводов, агрономов, селекционеров и учёных погибли как вредители...». Отже, в концепції вивчення етіології стахіботріотоксикозу П. Д. Ятелем було включено два принципово важливих положення: по-перше, збудником хвороби є гриб S. alternans, по-друге, встановлена в гриба невідома раніше властивість — токсичність. До висновків, одержаних П. Д. Ятелем в 1937 р., в літературі не було жодних відомостей про токсичні властивості гриба S. alternans як потенційного токсичного агента для людей і тварин. Токсичний ізолят мікроміцета було передано Київською комісією всім іншим міжвідомчим бригадам як еталон збудника «НЗ», що, безперечно, допомогло в проведенні міколого-токсикологічної експертизи кормів як в Україні, так і за її межами. Наукова спадщина П. Д. Ятеля і в наш час становить практичну цінність. Вперше розроблений і застосований ним при визначенні дерматонекротичної дії гриба метод аплікації грибниці і екстракту токсину на депільованій шкірі кролика, «біопроба за Ятелем», протягом 80 років застосовується мікологами різних країн світу як первинний вірогідний тест на виявлення токсигенних грибів у природному довкіллі.
Збереглися в архіві акти, робочі журнали, щоденники, записники, документи, де з протокольного точністю зафіксовано результати аналізів кормів, які свідчать про безпосередню участь П. Д. Ятеля в реалізації планів профілактики і боротьби з хворобою на місцях виникнення мікотоксикозу. Відкриття П. Д. Ятеля не втратило своєї актуальності і в наш час. У довоєнні роки П. Д. Ятель вивчав шляхи поширення мікотоксикозу, морфологію збудника, деякі аспекти його мінливості, екології і фізіології токсиноутворення. Зібраний і узагальнений матеріал, теоретичні і практичні положення у виконаній П. Д. Ятелем кандидатській дисертації на тему «Stachybotrys alternans — етіологічний фактор захворювання людей і тварин, його мінливість», захистити яку йому завадила війна, посприяли вивченню хімічної природи і механізму дії стахіботріотоксину на тваринний організм, а також допомогли в розробці засобів боротьби зі стахіботріотоксикозом.
П. Д. Ятель загинув у першому ж бою за Батьківщину і похований у братській могилі разом з побратимами в смт. Ромодан Полтавської області.
Син України П. Д. Ятель продовжує жити в наших серцях як патріот і захисник Вітчизни. П. Д. Ятель збагатив сучасну мікотоксикологію новими науковими відкриттями і цінними практичними рекомендаціями.
Саме з такою видатною людиною познайомили наших школярів завідуючий академік НАН України В.С. Підгорський, завідуюча бібліотеки С.М. Сердюк та розповіли, яку роль у житті видатного науковця відіграло наше селище. Також ми отримали подарунки у фонд шкільної бібліотеки (хронологію життя П.Д.Ятеля та Д.К. Заболотного, Кобзар Т.Г.Шевченка, енциклопедії та інше) та м’ячі до спортивної зали.
Пам’ятною ходою та покладанням квітів до братської могили завершилася наша зустріч.
Знання і досвід, пошуки нового в науці, безмежна любов до своєї Вітчизни — ось ці прекрасні риси, що характеризують Прокопа Даниловича Ятеля як взірець самовідданого служіння науці, людині, суспільству.
Педагог-організатор
Ромоданівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Городинська Інна Юріївна
